Вчора мені виповнилось 18. З цією цифрою насправді прийшли великі зміни, одна з яких - я офіційно стала студенткою. Однак якогось кайфу від цього не відчуваю, як і від того, що тепер мені продають алкоголь і все таке. Для мене ця цифра символізує певну відповідальність. Хоча відповідальність була завжди, але зараз вона є за так званну "свободу".
Бо що таке свобода? Її всі так прагнуть, але не усвідомлюють для чого. Та й цілковитої свободи не існує, людина як мінімум залежна від необхідності їжі і води. Основна з залежностей 21-шого століття - гроші. Без них -важко. А не будеш залежати від грошей - будеш залежати від тих людей, які кинуть тобі хліб або не кинуть.У той же час ми серйозно вважаємо, що гроші - це свобода.Парадокс трошки....
Та й взагалі. Сама свобода в розумінні відсутності обмежень - це повна ілюзія. Ти можеш втекти від людей які на тебе тиснуть, від проблем....але вони не зникнуть з твоєї голови. Будуть сидіти там, як голодні вовки, і гризти тебе зсередини. Тому свобода повинна бути В тобі, а не НАВКОЛО тебе. Тільки коли дійдеш до згоди сам з собою, знайдеш ГАРМОНІЮ, полюбиш і приймеш себе і зрозумієш, що всі стіни лиш в голові - тоді і буде свобода. А, і ще. Варто зачепити важливий момент. Багато підлітків бачать свободу в тому, щоб втекти з дому, бухати, гуляти з друзями. Окей, це свобода від батьків, але це залежність від, припустімо, алкоголю. YOLO - You only live once - це хороший слоган, але він не має в підтексті випивку чи інші подібні речі. Бери глибше. Бо ти маєш усвідомлювати завжди, 24 години на добу, що твоє життя одне, треба цінувати це, діяти, треба розвиватися і досягати мрій. Живеш один раз, думай що ти робиш, думай про те, які наслідки це матиме, бо просрати тобі життя чи ні - це твій свідомий вибір, за який ти таки несеш найбільшу відповідальність - відповідальність перед собою. Казати, що твоя воля - це анархічне і аморальне життя? Ні, дякую.
Свобода дій і думок для мене полягає в тому, щоб мати змогу говорити що думаєш, і мати можливість займатися улюбленою справою. Не всі мають щастя працювати там, де хочуть, або ж просто знаходити час для своїх хобі. А це важливо. Так само, не всі мають емоційну свободу. (о так,таке існує!) Це у випадку коли людина приховує свої почуття, переживання, тощо. Дуже і дуже важлива штука, я вам скажу. Отже, підсумуємо. Свобода всередині, а зовні - як вийде, ок?
(Думки поволі заходять в кут, і насправді, я не знаю, що ще додати до цієї теми. Хоча мені дуже подобається мій формат записів б/у.днів бо тут я можу просто спілкуватись з вами про все що завгодно і як завгодно, змінюючи теми мало не в кожному рядку)
До речі, треба вам трошки розповісти про минулий рік.
Що стосується підготовки до ЗНО і його здачі....Я вам так скажу - менше нервуйтесь через це. Вчіться в міру своїх можливостей, ваші істерики і безсонні ночі зубріння на користь не підуть. Головне це систематичність. Не берете репетитора - займайтесь самі хоч по кілька хвилин в день. І робіть дуже-дуже багато тестів, питайте знайомих, по яких книжках вони готуються, йдіть в магазин, купуйте і робіть. Бо вам справді треба суто набити руку. Я була аж ніяк не наполегливим учнем, багато халявила, хоч і ходила до усіх репетиторів, не сперечатимусь.На деяких заняттях я засинала, на деяких мені було дуже цікаво (це стосується історії і літератури, наприклад) Я виконувала не усі домашні завдання, і навіть коли настав день іспиту, я усвідомлювала, що я не знаю дуже і дуже багато тем. Ну але, як то кажуть, затащила, а як - це вже інша історія/
Школа - я в неї ходила день в день аж до травня. В травні нам нарешті дали трохи волі, хоча все одно довелося часто там бувати через контрольні, які любі вчителі відклали на останні дні.
Цього року я дуже злилась на людей які тільки й розповідали про те, як вони не ходять до школи і як їм дають поблажки вчителі. Хоча я усвідомлювала, коли переходила в цю школу, що мені тут доведеться працювати, але на останньому році я справді тільки й нила про те, що не встигаю фотографувати і ходити на різні зустрічі. Усвідомлення браку часу було для мене найважчим ударом. Ну....зате шпрахдиплом здала (для тих хто не знає що це - гугліть)
Що ж до випускного. Він відбувся. Багато питають про підготовку.Я не знаю що вам порадити щодо вбрання і тд, Тут вже витрачайте такі суми, які вважаєте за потрібне, але величезна порада - візьміть лейкопластирі.Ви не повірите скількох людей я виручила на своєму вечорі. Ну і не знаю, бажано взагалі мати перезувне або дуже-дуже зручне взуття. Бо це все ж весь вечір виходити, не так то й просто (знаю, ця порада суто для дівчат, але уяви яким ти будеш суперменом, якщо ти хлопець і будеш роздавати дівчатам лейкопластирі))
Також я вже маю досвід в здаванні творчих іспитів з журналістики. Скажу чесно - мої результати з них....ну дуже-дуже низькі. (ШОК) Однак я знаю, що це не показник. Хочу писати - буду писати. Нехай для блогу, але для мене і це непогано. А, і та. Ті творчі - це просто жесть, ну серйозно. Деякі вузи (не буду називати) просто дуже непалєвно продають бали, і це сумно. А, і та. Я ж не поступила ні в один топовий вуз Львова на бюджет, хоча мої бали доволі високі (190+). Поступила в затишну академію, про яку знає дуже мало людей. Хоча....наскільки вона затишна вирішу потім. Що ж до порад - подавайте на непопулярні факультети, в непопулярні вузи якщо хочете вчитися на бюджеті, або взагалі боїтесь що не пройдете ніде. Філософія, соціальна робота. На останньому кажуть цікаво, чому б і ні, я до речі подавала. Звісно все розумію, але англійських філологів,юристів і тд просто дофіга, ну чи навіть тих же журналістів. 1500 заяв, Каааарл! Здуріти можна. Ну але мені справді не розходилось куди, головне - щоб за це не платити. Так і вийшло. А якщо все ж у вас є мрія - ну тоді нехай вас ніщо не зупинить на шляху до неї, навіть рейтингові списки
Отакі то справи.А поки на годиннику вже 2.30, я знову усвідомила що вже 26 годин мені 18 і йду спати. Любіть тваринок, маму і читати. А ще ви завжди знаєте, де мене шукати, якщо виникнуть ще питання щодо вступу,творчих і тд. Готова відповісти на все настільки тактовно і повно, наскільки це взагалі можливо зробити
Ваша О.
