Літературно-музичний вечір у Дзизі 27/12/15

Нещодавно у мене була змога побувати на літературно-музичному вечорі, який організувала спільнота Моноліт . Це був мій перший літературник, і я була дуже приємно вражена. Я ходила туди як фотограф, і час від часу доводилось відволікатись, аби зробити певні кадри, проте атмосфера була як ніколи затишою і дружньою. Я трохи спізнилась, за що дуже шкодую, бо пропустила одного поета. Проте все, що таки почула - дуже надихає. Моментами, хотілося закрити очі і "пірнути" у текст, який читала та чи інша людина, настільки воно було огортаючим і чарівним. Музиканти теж були не зайвими, особливо сподобався гурт "Гримить" - дуже позитивні хлопці)

Незважаючи на те, що організаторам доводилось уривати виступи, через обмежений час оренди закладу, я залишилась задоволеною.Це було саме стільки, скільки потрібно - не замало, але й не забагато, а що основне - було дуже багато різноманітності. Всі твори були несхожими між собою, і в цьому також є великий плюс.

Також мене дуже потішило, що прийшло багато людей різного віку. Це приємно, бачити що у нашому місті цікавляться літературою не лише старші люди, а й молоді хлопці та дівчата. До слова - всі сидячі місця у Дзизі були зайняті, проте деякі люди слухали стоячи. 

Натхненна цим вечором, я б хотіла поділитися з вами віршем, який, до речі, поки ніхто не бачив (як і будь-який мій вірш, бо я не люблю читати і публікувати свої вірші). Але сьогодні зроблю виняток....побачимо, що з цього вийде 

Ми не помічаєм хвилини,

ми швидко забуваємо миті.

Часом втрачаєм години,

які тікають геть, несамовиті.

Говоримо не вартим того "стій",

а вартих неумисно ображаєм.

Дурним ми кажем: "Зрозумій!"..

Розумних навіть не питаєм.

Ми на життя страшенно нарікаєм,

бо всюди лиш брехня та біль.

Ми заздримо,коли чогось не маєм

 і хвалимось, як влучим в ціль.

Чому, навіщо? Бо ми люди.

Ми щастя так часто недобачаєм,

і як лиш трапиться поворот в нікуди

ми як сліпий водій - звертаємо.

Це сумно,справді.Поглянь інакше.

Під іншим кутом на все подивись.

І може побачиш, як ти насправді

страшенно щасливим мав бути колись.

А може і зараз ти власник джекпоту,

а може і зараз усмішці час.

Ти лиш злови ту тихую ноту

й запам'ятаєш, почувши лиш раз

/2014/

FONTALIZA in Lviv, Underground 26/12/15

Вечір 26 грудня точно запам'ятається відвідувачам Underground. Все завдяки гурту Fontaliza, що як і рівно рік тому, у тому ж закладі запалював львівську публіку.



Вперше я познайомився з Fontaliza почувши пісню "Under The Floor" на радіо, та композиція особливого захоплення не викликала. Згодом я почув, що гурт був  на розігріві у "Океан Ельзи" і мені стало цікаво. Я переслухав усі пісні і подивився всі кліпи (а їх аж один) та  живі записи з концертів. Стало зрозуміло: моє перше враження було оманливим. Насправді цей гурт - це запальний рок-н-ролл, що дихає важкими рифами, драйвом, емоціями та відвертістю. Цей гурт розігрівав стадіон, просто уявіть що він здатен зробити з приміщенням невеликого клубу!

Це для мене перший концерт Fontaliza. Почався він, як завжди починаються круті концерти - з запізнень. 
Публіка чекала годину. Причина доволі серйозна:" Ми загубили ударника". Але ця година очікування була того варта. Грали як і добре знайомі мені пісні, так і кілька нових композицій. Публіка шаленіла, у залі було досить багато людей, які знали тексти напам'ять. Для мене особливим подарунком став виступ на біс. Лунали кавери на The Doors -  "Break on trougth " та Димну Суміш - "Океан".Це невимовно шалено! 
Після концерту учасники гурту ще довго  фотографувались, роздавали автографи та просто розмовляли з фанами. 

 Море емоцій, енергії , натхнення, запалу, драйву - це рецепт цього гурту.
Fontaliza неперевершено закрила мій концертний рік, і я, як і усі прихильники цього гурту, сотні разів дякую їм за концерт та з нетерпінням чекаю їх у Львові знову вже наступного року. 


text: Nikita Polischuk
photo: Olga Romanova

AKUTE - гурт, який вважається поворотом в історії білоруської музики

13 грудня відомий білоруський гурт AKUTE відкрив тур Україною, починаючи з її культурної столиці. 13.12.2015 у львівському клубі UNDERGROUND гурт виступив із своїм концертом.
AKUTE - це троє молодих музикантів з Могильова (Білорусь), які грають "диско-дикаданс",співаючи на рідній мові.За жанром це пост-панк, інді-рок. Гурт був створений у 2008 році. Його учасники: Стас Митник (вокал, гітара), Роман Жигарев (бас-гітара, вокал) та Віка (ударні). Гурт постійно виступає на фестивалях як у рідній Білорусі, так і в Литві, Польщі та Україні знаходячи собі нових прихильників.

Намагаючись знайти цікаву інформацію для цієї статті,я довідалась що:
- Дебютний альбом AKUTE вважається поворотом в історії білоруської музики.
- Пісні AKUTE стали саундтреком першого білоруського молодіжного серіалу "Вище неба". Колектив став прототипом для гурту навколо якого розвиваються події серіалу. 
- Гурт став одним з героїв кампанії Nescafe 3 в 1 "помиляйся тільки не зупиняйся"
- У вересні 2012 виступили на розігріві Placebo і навіть мали нагоду з ними поспілкуватись (!)

"Повна щирість у тому що робиш і безперервна практика - ось секрет успіху".AKUTE створюють унікальний продукт, яким можна пишатися не просто тому що він білоруський за мовними прикметами, а тому що він білоруський "наскрозь" - думка NESCAFE.

Можна зробити висновок що гурт AKUTE приймає активну участь у розвитку білоруської музики. Ми, українці, знаємо, як такі проекти важливі для розвитку нації.
Тексти пісень цього гурту викликають у мене інтерес до білоруської мови і культури. Можу з впевненістю сказати, що AKUTE займаються гідною справою, просуваючи національну ідею.
Тепер, коли читачі ознайомились з самим гуртом, розповім про сам концерт.
Львів'яни зустріли гурт як давніх знайомих, і не дивно, адже гурт AKUTE часто виступають на українських фестивалях.Особисто я вперше почула їх на фестивалі Razomfest у Львові, а згодом на WOODSTOCK 2015.

 Слухачі були явно задоволені концертом. Публіка знала тексти всіх пісень білоруською мовою.
Усмішки не сходили з облич слухачів протягом усього виступу.Що не кажи, щирі виконавці = щира публіка.
Респект,чуваки!

Нагадуємо, що тур AKUTE Україною розпочався 13 грудня і триватиме 13 днів. Якщо ви хочете почути справжню білоруську лірику, обирайте AKUTE - ви будете задоволені.

text: Yana Helmas 
photo: Olga Romanova

Едгар Вінницький: "Я радий, що живу зараз"

Ви часто зупиняєтесь на вулиці, аби послухати гру вуличних музикантів? Чуючи спів Едгара хочеться зупинити час, забути про усі справи та залишитись біля нього аж поки він не заграє останній акорд. Знайомтеся - Едгар Вінницький, харизматичний і дуже душевний вуличний артист, який нещодавно вкотре привіз до Львова трохи своєї музики і світла.

Едгар живе у Києві, йому 21 рік.Хлопець подорожує по різних містах з гітарою, на кейсі якої написаний хештег "edgarvinnitsky" і виконує як кавери, так і власні пісні. 


Едгар безумовно встиг полюбитися львів'янам, тож я вирішила задати йому кілька питань аби самій дізнатися більше про нього та поділитися цим з вами.

Про тебе багато відомо як про вуличного артиста, а що ж стосується Едгара поза вулицями? Чим займаєшся і головне, як знаходиш час аби подорожувати і виступати у різних містах? 

Я займаюсь лише тим, що подобається і працює на моє надзавдання. За фахом я - актор, тому досить часто приймаю участь у різноманітних проектах в цій сфері. Час від часу організовую різноманітні заходи і тд. Вуличний чи не вуличний артист - усе одно. Граю на вулицях і не тільки. Граю, бо не можу не грати. Що ж до часу - у всіх людей 24 години на добу. Головне - розуміти, що ти робиш і задля чого, тоді часу буде достатньо на все.

Які найдивніші подарунки доводилося отримувати під час твоїх виступів? 

Ооо...за той час, що я граю на вулиці, до кофру потрапляли дуже багато різноманітних предметів...Хоч бери і список веди! Ті, що пам'ятаю, це калькулятор, нові шкарпетки, різноманітна їжа, перстень, неокуб, підв'язки, струни і найчастіше - записки.

Чи траплялося так, що люди казали тобі про те, що ти надихнув їх на якісь вчинки чи зміни у житті? Якщо так, то що ти відчуваєш у такі моменти? 

У такі моменти розумієш, що робиш усе правильно і це неймовірно мотивує. 

Словами неможливо передати, який заряд енергії з'являється у мені коли я чую подібне!

Ти виступав у Києві, Львові, Одесі...в яке ще місто ти плануєш поїхати? 

Також я виступав у Харкові і кілька років тому - у Москві.Все тільки починається і кордони - умовні, тому, у планах увесь світ)

У тебе є талісмани ? Чи, можливо, певні ритуали перед тим як почати виступати? 

Талісман?...Щось типу того я ношу на шиї.Це маленька лампочка, що символізує ідеї. Мені це потрібно, аби я пам'ятав про те, що увесь час потрібно вигадувати щось нове.
Стосовно ритуалів - такого немає.

Якби ти міг мати суперсилу, яку б ти обрав? 

Телепортацію

Як тобі вдається не втрачати віру у свою справу? Що тебе підтримує? 

А чого її втрачати? Якщо ти знаєш, що робиш...Якщо ти любиш, що робиш...Якщо ти розумієш, для чого тобі це, то віру втратити - неможливо.

Хотів би жити у іншу епоху? Якщо так, то в якій і чому?

Не бачу сенсу думати про це, оскільки моє надзавдання - вплинути на цей час.
Мало хто розуміє, але зараз неймовірні можливості для розвитку кожного на перевагу із найлінивішим поколінням усіх часів. Ти можеш вивчити будь-яку науку, прочитати улюблену книжку, дізнатись про події, які щойно відбулися не встаючи із крісла... 
Я радий, що живу зараз.

Колись ти просив людей вступати у твою групу в "Вконтакті" тому що інвестор поставив тобі умову - 10 000 підписників. За літо в групу додалося досить багато людей, проте цього досі недостатньо, чи ...?

Зараз це вже неактуально.Я знайшов інших, більш ідейно і матеріально мотивованих людей.І я гадаю, це до кращого. 

Ну і на завершення...Чим подобається Львів? І яке улюблене місце у ньому?

Львів - це завжди дуже відкриті люди. Та й місць так багато, що простіше сказати - центр.

(відео з каналу Oleh Voroniak)

SINOPTIK in Underground, Lviv 28.11.15

"Коли у Львів приїжджає Sinoptik завжди трапляються якісь дива" - думала я, йдучи на концерт у суботу. Минулої весни, коли я вперше почула їхній лайв, я також вперше у житті виграла що небудь у розіграші. Власне, це і був квиток на їх концерт. У день Акустик Фесту, де вони виступали 4.10, також сталося багато хорошого, проте я не вважаю за потрібне згадувати про це публічно у блозі. Що ж стосується суботи, то диво зустріло мене просто на вулиці. Я стояла чекаючи подругу, аж тут до мене підійшов хлопець і вручив Євангеліє та булочку, аргументуючи це тим що сьогодні день пам'яті жертвам голодомору. Я в таку благочинність не дуже повірила, і вже думала, що за це потрібно буде як завжди заплатити, проте хлопець сказав що йому нічого не потрібно, побажав хорошого вечора, і через кілька секунд зник. Я лише знизала плечима і заховала "дари" у сумку, аж тут до мене підійшов той же хлопець і приніс мені чай з цукром. ..Це було дуже мило з його боку, бо я справді дуже замерзла і цей чай був справді рятівним. Я чесно не знаю від якої церкви була ця акція, та й це не було надто важливим. Проте бачачи таке, завжди стає дуже тепло і радісно на душі)
Отже, я дочекалася подругу і попиваючи чай та розмірковуючи про зв'язок Синоптика з дивами та добром, попрямувала в бік Underground -у. Дуже люблю цей заклад, найкращі концерти у моєму житті проходили саме там.Звісно, зал цього клубу не є дуже великим, проте можливо з цієї причини концерти там завжди такі затишні. Та й звук там просто чудовий! 

 

Ми прийшли саме вчасно і майже одразу зайшли до середини. Сидячи біля барної стійки ми з Лілею (моєю подругою) ділилися думками щодо того, які пісні сьогодні прозвучать. "Синоптик прекрасно звучить на сцені, записи записами, проте їхні лайви я люблю більше" - сказала Ліля, і я не могла з нею не погодитись. 
Нарешті концерт розпочався. З першої ноти вони захопили зал.Вражає, які вони завжди вибухові. На їх виступах неможливо встояти на місці! Було прикро, що прийшло не так багато людей, як би хотілося, хлопці явно заслуговують на більше.Але все ж атмосфера була надзвичайною. І як сказав Діма Синоптик: " на концертах Pink Floyd, все в зале знают имена участников группы. Мы же знаем все ваши имена " і це справді так. Моє ж знають) 

Концерт закінчився символічною "wait for me" і я як завжди подумала, що він був надто коротким. Коли вони зійшли зі сцени, я продовжувала думати, що це ще не кінець, проте всі казки рано чи пізно завершуються, і з цим, на жаль, нічого не вдієш :( По традиції я зробила фотографії з учасниками гурту. Коли фотографувалась з Дімою, підійшли дві дівчинки і попросили сфотографувати і їх, бо у них дуже трусилися руки. Сподіваюсь, їх фотографії вийшли вдалими :) 
Додому я дісталася пізно, і довго не могла заснути через піднесений настрій і думки про космічну музику Синоптиків та дива, що так чи інакше пов'язані з нею.

             

І на завершення я б хотіла звернутись до вас, любі читачі.Якщо у вас буде можливість сходити на їх виступ - йдіть не роздумуючи. Бо це неперевершений гурт, і я впевнена на всі 100% що ви не залишитесь розчаровані!

Hello Depression aбо "Кожної осені і зими ми з друзями ходимо в депресію"

Депресія...Неприємне слово.Хоча і стан цей також не змушує усміхатись. Гадаю, кожен хоч раз у житті його переживав(принаймі,легку форму депресії - точно). Якщо ви настільки щасливі, що забули що це взагалі означає, я нагадаю:

Депресія  - психічний розлад, що характеризується «депресивної тріадою»: зниженням настрою і втратою здатності переживати радість, порушеннями мислення (негативні судження, песимістичний погляд на події і так далі) , руховою загальмованістю. При депресії у людей занижена самооцінка, спостерігається втрата інтересу до життя і звичної діяльності.

Осінь і зима - ідеальні пори року для депресії. Ну а що, погодьтеся, влітку коли все навколо зеленіє і світить сонечко сумувати хочеться найменше.А восени і взимку найкращі умови для розвитку цієї хвороби - йдеш по холодній, сірій вулиці, слухаєш сумну музику в навушниках і думаєш про те, що в душі в тебе як мінімум на градусів 10 холодніше ніж навколо.Ще й до погоди додається завал у навчанні/ну чи на роботі.

 ПРОТЕ, я хочу наголосити, що є величезна різниця між депресією і поганим настроєм.Варто розуміти, що депресія - це психічний розлад, і  крім туги, пригніченості, та відчаю вона має ще купу інших проявів, як емоційних так і фізичних.  ☝

(Це і труднощі зосередження, і уникнення контактів , і відмова від розваг, і 
порушення сну, зміни апетиту, дратівливість, підвищена стомлюваність ..... Якщо вас цікавить повний список симптомів - ви без проблем знайдете їх в інтернеті, мені б не хотілось довго на цьому зупинятися.)

Чому для цього повідомлення я обрала саме цю тему? Все просто - мені самій здається, що поганий настрій занадто довго тримає мене в заручниках і зважаючи на симптоми це може перерости у щось складніше. І поки мені ще не довелося шукати психолога, я вирішила сама стати психологом, розглянути цю проблему і знайти якісь запобіжні заходи. Передусім, для себе, але гадаю вам також буде не зайвим.

Отже, ось кілька порад як врятуватися від розвитку депресії і провести кінець осені та зиму в хорошому самопочутті :)

1. Знайти роботу
Як би банально не звучало, але чим більше у тебе роботи, тим менше в тебе часу на дурні думки.І зовсім необов'язково в прямому сенсі шукати роботу оббиваючи пороги роботодавців,це просто може бути заняття яке буде забирати у вас час.Я от...блог пишу

2. Подбати про фізичний стан
В здоровому тілі - здоровий дух. Може варто таки перестати відкладати на потім заняття спортом і все ж приділяти собі більше уваги? Сон і харчування також є дуже важливими. Отже,варто знайти час аби виспатися і їсти більше корисного - овочів та фруктів, наприклад.

3. Не бути наодинці з собою.
Друзі - це чудово. Чому б не витягнути їх погуляти саме зараз? Ну чи просто зателефонувати їм. Коли ти в компанії, жити стає набагато веселіше, навіть якщо ти ще той інтроверт.Просто треба знайти своїх людей і бути з ними собою, а якщо у вас таких немає - то, можливо, слід щось змінювати в цьому житті і почати робити щось аби їх завести ; ) Власне, це довга історія і їй можна приділити окремий пост, можливо, згодом я так і зроблю .Але мораль зрозуміла - не залишайтеся самі настільки довго, наскільки це можливо.

4. Приділяти час тому, що подобається 
У кожного є заняття, яке приносить задоволення та стан душевного спокою. Тож чому б не озброїтися пензлями та не створити шедевр? Або взяти у руки стару запилену гітару, на якій грав колись. Можливо, саме зараз це і стане вашим порятунком. Хоча це також можна віднести до пункту 1, бо це буде забирати у вас час

5. Вийти з своєї зони комфорту 
Майже завжди ваша зона комфорту є самообманом. Ви говорите собі, що кращої альтернативи вашому сьогоднішньому положенню не існує, боячись просто пізнати щось нове. Але ж можна змінити всього-навсього звичні дрібниці. Підіть на роботу/навчання іншою дорогою, познайомтесь з новою людиною, послухайте музику/подивіться фільм в незвичному для вас жанрі.Купіть незвичну річ в гардероб, зробіть зачіску, яку ніколи ще не робили.Та хоч переставте меблі в квартирі! Ви неодмінно побачите, скільки цікавого з'явиться у вашому житті, навіть якщо почнете з малого, і це обов'язково подарує вам нові і, гадаю, хороші емоції

6. Не підсилюйте ефект 

"Коли мені сумно, я вмикаю сумну музику, щоб добити себе до кінця" це досить популярна і всім знайома дія, але так краще не робити.Краще навпаки з усіх сил намагатись піднімати настрій. Можна створити плейлист з веселих пісень чи з пісень виконавців, з якими у вас пов'язані лише хороші спогади.Чи знайти серіал/фільм який змушує вас усміхатись і передивлятись його у таких особливих випадках, як сумний вечір у четвер.

7. Визнати, що все не в порядку 
Дуже часто ми брешемо щодо свого стану.Іноді - навіть собі. У суспільстві прийнято вважати, що показувати свій біль - це прояв слабкості. Я скажу вам одне - до біса таке суспільство.Що ви досягнете ховаючи свої справжні емоції, завжди одягаючи маски? Будете здаватись сильними?....Я не кажу відкриватись кожному зустрічному.Але завжди знайдуться люди, яким не однаково, на таких тримається світ, і хоча б їх обманювати не варто.Що як вони допоможуть тобі впоратися з проблемами?Треба бути чесним з собою і близькими. І головне: якщо у вас таки спостерігаються більшість симптомів депресіїї - краще зверніться до психотерапевта. Адже як і більшість хвороб, депресія піддається лікуванню.

Нове Німецьке Кіно

Нещодавно у Львові проходив тиждень німецького кіно. Зважаючи на те, що я просто обожнюю німецьку мову і однією з моїх мрій є відвідати цю країну, я просто не могла це пропустити! Тому я збиралася на цей захід відразу як тільки побачила афіші. На жаль, мене підвів інтернет і я пропустила покази перших фільмів через те,що всюди були вказані різні дати. Але я все ж хочу поділитися з вами враженнями про 2 фільми,на які я таки потрапила (і залишилась через це дуже щасливою!))

Перший фільм називається  Finsterworld / Похмурий світ і був випущений у 2013 році. 

Скажу чесно, не знаю,хто складав опис для кінопошуку але фільм загалом зовсім не такий, яким здався після прочитання цього опису. Так,  весь фільм побудований на яскравих контрастах,  проте " параллельный мир,  выпавшая из времени Германия"...Цього я аж ніяк не побачила. Хоча контрасти справді дуже тисли на глядача весь фільм. Якби мені сказали коротко розповісти про цю стрічку, я б сказала щось на кшталт: "навіть у часи коли світить сонце і, здавалося б, нема приводів для горя, у людей все іде під три чорти". Власне,вся ідея фільму - це кілька днів з життя людей, долі яких аж ніяк не завершуються хеппі ендом. Фільм однозначно раджу до перегляду - його кольористика,гра акторів, і чудові монологи просто захоплюють, хоча не впевнена що він сподобається усім - дуже вже важкий, все таки. Ну і все ж були сцени які навіть я не розуміла. (з усієї сили намагаюся не спойлерити вам сюжет,подивіться і ви зрозумієте,про що я). До речі( яка іронія) вийшовши з цього фільму, де був показаний весь бруд цьогочасного суспільства я побачила, як просто на вулиці під схвальні вигуки хлопців і чоловіків у центрі міста танцює якась оголена дівчина...Власне, мені здалося що фільм продовжується.

Другий фільм, про який я хочу розповісти називається Phoenix/Фенікс. 

Цей фільм мені було легше розуміти і дивитися , бо здебільшого у ньому використовувалась проста лексика, і на субтитри я майже не відволікалась (нагадаю, що це все ж фестиваль німецького кіно). Дуже сподобався сюжет, особисто мені було дуже цікаво дивитися цю картину від першої до останньої хвилини. Що не кажи, а німці вміють знімати щось оригінальне! Хоч і дуже драматичне. Раніше я вважала що німецькі фільми це суцільний гумор, а тепер я дуже змінила цю думку. Але все ж,те що у німців поганий гумор це всього лиш стереотип. Щось я відволіклась від самого фільму... Фенікс. Головні ролі зіграли Ніна Хосс та Рональд Церфельд. Стрічка розповідає нам історію жертви голокосту Неллі, якій вдалося вижити в концтаборі. Через сильні понівечення дівчині довелося зробити пластичну операцію.Після виходу з лікарні Неллі починає шукати свого чоловіка Йоганнеса, проте він не впізнає її - чоловік впевнений що його дружина загинула. Проте Йоганнес визнає що схожість є, і робить Неллі ділову пропозицію: вона має вдати його дружину аби отримати спадок. 
Фільм закінчується на кульмінації, хоча глядач розуміє яким буде кінець історії. не можу не відмітити підбір музики у Феніксі, а виконання пісні Speak low Ніною Хасс дуже запам'яталося і сподобалося навіть більше за оригінал .

Це і усе, про що я хотіла розповісти вам сьогодні . якщо ви також відвідали цей фестиваль або переглядали ці фільми удома - напишіть мені про свої враження, я залюбки прочитаю ваші думки ;)
Хорошого дня чи, як я мало щойно не написала, ich wünche Ihnen einen schönen Tag! )