Эрнесто Заткнитесь и Потрачено.fm во Львове 19/03/16

Я напишу этот отзыв на русском, чтобы его смогли прочесть больше людей с других стран. Заранее прошу прощения у людей, которым язык моего блога важней всего остального... 

19 марта 2016 года запомнится мне еще очень надолго. Я пишу этот отзыв на 4 день после концерта, а впечатления настолько сильные, будто все это происходило в клубе Underground 5 минут назад. Хотя я специально затянула с отчетом, хотела все хорошенько еще раз обдумать.

Концерт начинал Антон (потрачено.fm). Проект представляет собой абстрактный хип-хоп и местами экспрессивную мелодекламацию. Звучали как треки из полюбившегося публике альбома "Загон собак", так и из почти нового EP "Aviarium", который вышел в конце 2015. Первый раз я познакомилась с абстрактным хип-хопом Антона относительно недавно, но после этого концерта с Эрнесто я ещё больше прониклась любовью к его творчеству. Кстати, из-за часа Земли на выступление потрачено.fm неожиданно выключили свет (всего на несколько минут), но он не растерялся, и продолжил читать.

Потом на сцену вышел Дима (Эрнесто Заткнитесь). Мы с другом пришли на концерт пораньше, и заметили его в зале. Он что-то читал, вспоминал, и, показалось, что нервничал. Нет, вы не подумайте, в этом нет ничего странного, волнение - это вполне нормально. Но как он уверенно вел себя потом на сцене! Это нечто. Голос ровный, как и на записях. Очень понравилась подача. Думаю, о словах и смысле вам и так известно. (кому не известно -послушайте/почитайте) Все было настолько восхитительно, что иногда перехватывало дыхание. И как написал со временем мой друг (Привет, Миша) - "за пару часов можно переосмыслить всю жизнь".

Многим исполнителям надо поучиться у Эрнесто тому, как держать внимание публики. Паузы он заполнял рассказами из жизни, шутками, стихами, а также просто вел диалог с залом (Вопрос-Ответ). Я тоже задала вопрос. Спросила, успел ли он погулять по нашему городу, на что Дима ответил, что ему пришлось видеть Львов только из машины, но то, что он успел заметить, ему очень понравилось.

Ну что же, Эрнесто Заткнитесь и Потрачено.fm были во Львове впервые, и я очень надеюсь что они посетят наш город еще раз.

А вы, мои дорогие читатели блога, не поленитесь, и пока тур у парней еще продолжается сходите на их выступления в других городах. Расписание тура вы без проблем найдете в группах в ВК: Эрнесто Заткнитесь  Потрачено.fm

Украдене щастя (не за мотивами І.Франка)

Ні, ну це явно щось не те. Чому тільки коли я починаю вважати, що все не так вже і погано, все котиться в безодню? По похилій. Або ні, інакше *піднімаю вгору руку і смикаючи її в різні боки, малюю невидиму, вертикальну ламану лінію*

Здається, хтось явно зіпсув мені карму.(Це все через те, що я не репостила тупі пости в ВК які приносили удачу.Знаєте, такі "репостни і будеш щаслива")
Я  б могла розповісти вам про декілька сумних випадків останніх тижнів, але все ж зосереджусь на одному. Справа у тім, що я втратила того, хто був для мене всім. Хоч він іноді і тупив, але я його сильно любила, адже у складних ситуаціях я завжди знала що на нього можна покластися. Я зовсім не очікувала того, що він піде з мого життя отак раптово, це був надто різкий поворот долі. Одним словом, у мене вкрали телефон.

Ви навіть не уявляєте, як це - жити у 2016-тому році без смартфону/взагалі телефону. Забудьте на хвилину про можливість зв'язку. Тепер у мене в прямому сенсі жодного способу зв'язатися з світом за відсутності ПК. Неможливість навіть (банально) послухати музику чи подивитись на годинник.....Власне, це зумовило і продовжує зумовлювати багато незручностей....

ЯК ЖЕ ЦЕ СТАЛОСЯ?

Ніколи, чуєте, НІКОЛИ, не будьте настільки замріяними як я. Я вічно літаю десь в небі, і , чесно сказати, я не здивована, що на багатолюдній зупинці це сталось саме зі мною.

Хоча ні, можливо це таки доля. Чому я так думаю? Що ж, вам доведеться розповісти повністю, не пропускаючи деталей.

Я поверталася від подруги додому, і перед тим, як дійти до зупинки, я ще договорила з нею по телефону. Завершивши розмову, в моїй голові промайнула світла думка - ввімкнути музику.Але сонечко світило так гарно, я була натхненна весною і подумала: "У такі дні треба слухати шум дерев і спів пташок".

Спів.Пташок.Центр міста.Брудна, загазована вулиця. Ага /ненормативна лексика/

Окей. Що ж я зробила далі? Я подумала: "О, мені треба відписати другові на повідомлення отримане ще зранку." Але я знову ж таки не поспішала витягнути телефон з кишені, бо: "ох, і так сиджу в інтернеті день і ніч, треба відпочити від цього всього"

Але це ще не найтупіша моя ідея. У моїй куртці є дві пари кишень. Одна пара розташована нижче пояса, інша - біля грудної клітки, я впевнена що ви бачили такі моделі. Так от. Телефон я завжди тримала в кишені біля грудної клітки, бо вона замикалась на замок. І що ви думаєте я зробила? Так, я ВПЕРШЕ в житті задумалась над тим, що це  може шкодити моєму серцю, носити отак близько телефон. І я переклала його в нижню кишеню, яка ні на що не закривається і взагалі не є глибокою.

/ненормативна лексика/

Отак я стояла десь хвилин 15 і дивилась на небо/будь-куди, але не навколо себе. Під час посадки у автобус була тиснява, і зліва від мене( якраз біля кишені) дуже пхалася жіночка з сірою сумкою (на жаль, я звернула увагу лише на сумку) Проте коли я вже зайшла в транспорт і виявила свою втрату, цієї жінки я поруч, ясне діло, вже не помітила.

Хоча, спершу я взагалі не подумала що це крадіжка. Може десь випав, чи щось таке. Але коли я з номера якогось дідуся передзвонила на свій номер - він вже був вимкнений, і залишається вимкненим досі. Найсмішніше те, що телефон зовсім не дорогий, доволі потертий і побитий життям. Проте як би там не було, однаково шкода.

І ЩО Ж Я РОБЛЮ ЗАРАЗ?

А що мені залишається робити? Вірю в те, що поліція таки знайде мій телефон...А поки я стала наймодніша - ходжу з своєю старенькою мотороллою, як на цій картинці. До речі, непоганий пристрій, от тільки від старості трохи глючить та і браузер взагалі відмовляється працювати)

Я сподіваюсь, ця історія стане для вас повчальною. На чужих помилках таки можна і треба вчитися.І я застерігаю вас ще раз: пильнуйте свої речі, бо зараз подібних випадків ну просто дуууже багато, не тільки у Львові, де проживаю я, але і у інших містах.