Для чого ми прокидаємось зранку

Для чого ми прокидаємось зранку? Нащо стільки зусиль?
Нащо виходити з сну у світ, який, м'яко кажучи, отому мужику, який його цілі 7 днів створював, не вдався? Точніше може на той час і вдався. Але ж за світом треба дивитися. А він пішов за хлібом в магазин і не повернувся. Кажуть, трапляється
Так навіщо? Щодня приводити себе в порядок, щоб хоч трохи відповідати вимогам соціуму, виходити з кімнати?...Навіщо заводити знайомства, намагатися скласти свою історію як пазл, а у кінці кінців не знайти купи шматочків і просто зафарбувати їх в тон, думаючи що не помітно? Навіщо взагалі щось робити якщо є пункт А і пункт B і чи ти будеш рипатися, чи ні -ти однак потрапиш у B. А от у A - навряд. Хоча залежить якої ти віри
Навіщо прокидатися?...Світ же нічого не втратить якщо ти нічого не зробиш. Просто ще одна людина яка на всіх плює і не хоче робити нічого, подумаєш...Сонцю більше 5 млрд років. Думаєш ти перший і ти останній кому воно світить?...Ти перший хто вирішує здатися? Ти перший, в кого вірять а потім розуміють, що дарма? Мені так шкода, але ти ж не перший кого по справжньому люблять, а ти навіть не віриш. І ти не перший за кого віддадуть душу, а ти плюнеш на це, бо ти нічого не вартий, і ти нічого не можеш, і взагалі ми занадто багато хочемо
Вибач, що я кажу це
Але ти найнеоригінальніший дурень
Бо що якщо все залежить саме від тебе? Що як світ таки побудований лише навколо твоєї голови. І ти можеш зробити його кращим. Якщо ти помреш, і якщо там, на іншому боці - лише темрява....що як ти так і не дізнаєшся що в той самий день світ загинув разом з тобою. Все припинило існування саме в той момент, бо це була саме твоя модель. Саме твої умови для гри, а ти знехтував і не хотів робити ходи. Не хотів - банально - змінити декорації...чи щось таке. Було страшно навіть.Що як гра "залагає"?? Маячня, насправді
І було б чудово якби я була неправа, знаєш, я в 90% ситуацій говорю дурниці, але може все ж повіриш в себе і спробуєш хоча б піднятись з ліжка?
Господи, якщо все справді залежить від такої людини...Де ти там? На небі надто довгі черги за хлібом, я знаю, але повертайся. Нам всім тебе дуже бракує.

б/у.день [4]

#np 

Bob Sincler - Love Generation

Я обожнюю старі пісні. Вони нагадують мені про хороші речі, і коли я чую їх, я хочу ніби 

забратися у саму пісню, сховатися у ній, і залишитись у спогадах назавжди. Моя сім'я -

дивна. Ми зазвичай слухали музику (радіо/касети) тільки у машині, коли подорожували. І тому 

ці пісні з 2004-2007 асоціюються у мене з поїздками, новими містами і людьми. Це вже потім мама 

купить сестрі плеєр, який згодом перекочує до мене (плеєр з'явився раніше телефону - успіх!). А до

того часу музику я зможу знайти ще хіба на фоні у магазинах чи у магнітофоні бабусі. Можливо тому

я так "поїхала" на цій темі?....Маю на увазі музику, звісно. 

Нещодавно я здала важливий екзамен. Вірите чи ні, але тепер я не знаю що робити далі. Стільки 

переживань, стільки роботи - і все. Тепер це офіційно стало минулим. Прозвучала фраза 

"Du hast bestanden" (ти здала). І в мене явно досі шок, тому що мені слабо у це віриться. Хоча я 

дуже пишаюся собою, ще би! Це справді не було легко, і я здивована, що мені вистачило 

сил і мозку для такого. АЛЕ це ще раз доводить що ніяка праця не буває марною. І що якщо сильно 

захотіти, і докласти усіх можливих зусиль - то можна досягти всього. (наступний пост буде про те, як я 

вивчила німецьку за 4 роки мало не з нуля, до речі, можливо комусь буде корисно, а кому ні - то можете 

проігнорувати)

Зараз у місті йде підготовка до Нового року. А мені понад усе хочеться просто зустріти його перші 

хвилини з людьми, які є для мене найважливішими. На жаль, не завжди бажання і можливості 

співпадають, але було б справді гарно. Взагалі стільки всього налагодилось, що навіть страшно

комусь сказати - щастя любить тишу.) В мене взагалі є зараз купа сюрпризів, і мені так хочеться

ними поділитися але тсссс....сюрпризи! 

А взагалі лише нещодавно я зрозуміла як мені подобається робити людям подарунки. На близьких

не шкода ніяких грошей, вони достойні найкращого. Саме тому всю осінь я економила і працювала

до головного болю - останні тижні було справді невимовно важко. Але я це зробила, і через це мені

ще більш приємно дарувати подарунки - адже от воно, для чого потрібні були ці жертви. Усмішки, 

здивовані очі - це краще за будь-що на світі. А ще дивує як я тішусь обираючи подарунки. Ви б це

бачили! Таке враження, що це все мені :)

Взагалі мені дуже подобаються зміни які зараз зі мною відбуваються. Я не пам'ятаю, чи писала про 

це раніше, але вже певний час я стараюсь робити багато доброго. А-ля "100 добрих вчинків Едді Макдауда"

Ну...майже) Він там з собаки мав людиною стати, а я намагаюсь просто стати кращою людиною. Мені подобається

віддавати свій квиток у тролейбусі іншим, допомагати комусь у справах, подобається залишати чайові

офіціантам та усміхатися перехожим. Іноді доходить до абсурду, і мої добрі справи здаються геть 

дурними, але мені так хочеться зробити цей світ трохи кращим! І як на мене, я обрала правильний шлях.

Бо

завжди

треба

починати

з

себе.

Наступного року мене взагалі чекає багато змін, я це знаю. Все вже розплановано і перша з змін станеться вже ну зовсім 

скоро.Через це я дуже "натхненна і мотивована" © 

Все обов'язково буде так, як треба

Stay awesome, 

see you soon