Знаєте що? Я завжди
любила неправильні казки. Дізнавшись більше про психологію, я зрозуміла багато
чого, як от, наприклад, те, як впливають наші улюблені в дитинстві образи на наше
доросле (ну чи майже доросле) життя.
Моя улюблена казка - "Русалонька" Андерсена. А ще - "Снігова королева" , того ж автора.
І вони ж до біса схожі! Та як на зло - нічого хорошого в них нема. Проаналізую по пунктах. (Коротко про головне)
1) Русалонька.
Дівчинка рятує принца і закохується, продає все, що лише можна, щоб бути поряд, і
все так непогано, ну і що, що вона німа? Зате гарненька, у казці сказано, що
принц її дуже цінує. Навіть спить з нею (там серйозно таке є, навмисне перечитувала днями)
От тільки далі - веселіше. З'являється краща партія для принца і він кидає
няшеньку- русалоньку . А вона настільки дурна, що навіть після такого не
наважується заколоти цього придурка і стає морським шумовинням
Яка.вражаюча....самопожертва
2) Снігова королева
Кай - роззява, в око якого потрапила скалка. Він дуріє. І їде до якоїсь снігової
королеви бавитися кубиками.
А Герда проходить через 9 кіл пекла і дістається до Кая, щоб врятувати його. І таки рятує, тут хоча б кінець гарний.
До чого я все ж веду.....
В обох казках це все так гарно описано. Як дівчата готові втратити життя через
тих, кому, насправді, і нема діла. Чи пішов би Кай за Гердою? Чи пробачив би
принц зраду?...
А, от ще. В романі "Майстер і Маргарита" М.Булгакова, який мені сподобався вже в більш свідомому віці.
Маргарита, моя кохана Маргарита...."ах, я бы продала душу дьяволу только
чтобы узнать что с ним" і вона справді на це йде. А Майстер, що Майстер?
Навіть будучи ще на волі, він просто впадає в депресію через невдачу з романом. По суті, опускає руки, в той час, як його кохана шукає спосіб це змінити...Власне, я знову ж таки не впевнена що Майстер би продав
душу за Марго. Скоріш за все, просто б здався і "пріунил"
А шкода
Бо такі ж достойні цього. Так, вони можливо туповаті, як от в випадку
русалоньки.(вибачте, кому слово "тупий" доволі грубе, але давайте називати речі своїми іменами, хвостата не вирізнялась розумом). Їм кохання справді зносить дах і вони готові просто на все, так
сліпо вчиняти це теж неправильно. Але які ж вони чисті, світлі. Їх жертовність справді заслуговує на повагу, не кожен чоловік так вчинить.
Як я вже написала вище, казки дуже на нас впливають.
Я іноді помічаю, як в мені справді прокидаються Герда і Русалонька. Не лише якщо брати до уваги стосунки, загалом ставлення до близьких. Один мій знайомий якось сказав "Твій альтруїзм тебе погубить", може й так. Але це так
дивно, через стільки років взяти книгу, прочитати ці казки знову, і побачити, що, по суті - це справді тісно пов'язано з моїм життям. От тільки я не хочу ставати шумовинням у фіналі. Та й не впевнена, що такі недолугі Каї, які не можуть скласти слово "вічність" мені потрібні. Що ж, для себе я висновки зробила.
А що ви? Яка казка була вашою улюбленою в дитинстві?
*доповнення* Знаєте, пишу завершення цього поста через півроку після того як написала всі попередні абзаци. Я справді довго думала чи варто це виставляти, адже тут доволі різкі слова і асоціації з моїм життям. Однак мені справді цікаво, чи улюблені в дитинстві історії якось вплинули на становлення вашого світогляду і характеру. Тому хай буде все, як є.
