Я обожнюю старі пісні. Вони нагадують мені про хороші речі, і коли я чую їх, я хочу ніби
забратися у саму пісню, сховатися у ній, і залишитись у спогадах назавжди. Моя сім'я -
дивна. Ми зазвичай слухали музику (радіо/касети) тільки у машині, коли подорожували. І тому
ці пісні з 2004-2007 асоціюються у мене з поїздками, новими містами і людьми. Це вже потім мама
купить сестрі плеєр, який згодом перекочує до мене (плеєр з'явився раніше телефону - успіх!). А до
того часу музику я зможу знайти ще хіба на фоні у магазинах чи у магнітофоні бабусі. Можливо тому
я так "поїхала" на цій темі?....Маю на увазі музику, звісно.
Нещодавно я здала важливий екзамен. Вірите чи ні, але тепер я не знаю що робити далі. Стільки
переживань, стільки роботи - і все. Тепер це офіційно стало минулим. Прозвучала фраза
"Du hast bestanden" (ти здала). І в мене явно досі шок, тому що мені слабо у це віриться. Хоча я
дуже пишаюся собою, ще би! Це справді не було легко, і я здивована, що мені вистачило
сил і мозку для такого. АЛЕ це ще раз доводить що ніяка праця не буває марною. І що якщо сильно
захотіти, і докласти усіх можливих зусиль - то можна досягти всього. (наступний пост буде про те, як я
вивчила німецьку за 4 роки мало не з нуля, до речі, можливо комусь буде корисно, а кому ні - то можете
проігнорувати)
Зараз у місті йде підготовка до Нового року. А мені понад усе хочеться просто зустріти його перші
хвилини з людьми, які є для мене найважливішими. На жаль, не завжди бажання і можливості
співпадають, але було б справді гарно. Взагалі стільки всього налагодилось, що навіть страшно
комусь сказати - щастя любить тишу.) В мене взагалі є зараз купа сюрпризів, і мені так хочеться
ними поділитися але тсссс....сюрпризи!
А взагалі лише нещодавно я зрозуміла як мені подобається робити людям подарунки. На близьких
не шкода ніяких грошей, вони достойні найкращого. Саме тому всю осінь я економила і працювала
до головного болю - останні тижні було справді невимовно важко. Але я це зробила, і через це мені
ще більш приємно дарувати подарунки - адже от воно, для чого потрібні були ці жертви. Усмішки,
здивовані очі - це краще за будь-що на світі. А ще дивує як я тішусь обираючи подарунки. Ви б це
бачили! Таке враження, що це все мені :)
Взагалі мені дуже подобаються зміни які зараз зі мною відбуваються. Я не пам'ятаю, чи писала про
це раніше, але вже певний час я стараюсь робити багато доброго. А-ля "100 добрих вчинків Едді Макдауда"
Ну...майже) Він там з собаки мав людиною стати, а я намагаюсь просто стати кращою людиною. Мені подобається
віддавати свій квиток у тролейбусі іншим, допомагати комусь у справах, подобається залишати чайові
офіціантам та усміхатися перехожим. Іноді доходить до абсурду, і мої добрі справи здаються геть
дурними, але мені так хочеться зробити цей світ трохи кращим! І як на мене, я обрала правильний шлях.
Бо
завжди
треба
починати
з
себе.
Наступного року мене взагалі чекає багато змін, я це знаю. Все вже розплановано і перша з змін станеться вже ну зовсім
скоро.Через це я дуже "натхненна і мотивована" ©
Все обов'язково буде так, як треба
Stay awesome,
see you soon
No comments:
Post a Comment