б/у.день [3]

На ногах важкі чоботи, в яких доволі зручно пересуватись мокрими дорогами міста. Обличчя мало не повністю загорнуте в шарф.

Холод. Нещодавно випав перший сніг. 

Люди майже не виходять з дому без вагомих причин. А в мене є вагомі причини. 

Мій Спокій. 

Оскільки осінь поволі закінчується, пора б підбити її підсумки. І так, що в мене тут?...Я обіцяла собі провести осінь чудово. Не впевнена, що вийшло

(намагаюсь згадати щось по-справжньому хороше)

Зазвичай я таки все псую.Всі моменти, які могли б бути щасливими я реально зіпсувала.

Що от не можна було зіпсувати — так це небо. ЗАВЖДИ, чуєш, завжди, кожного дня піднімай очі до неба. Особливо якщо погано. Там, в висоті і красі хмар, є якась певна надія для кожного. Навіть у похмурі дні

В вересні було кілька гарних прогулянок та посмішок. Були нові знайомства.Я заробляла, вчилася і все встигала(навіть спала при цьому досить багато і нормально харчувалася).

Потім у жовтні все почалось змінюватись. Я взялась за роботу — натомість перестала вчитися. І навпаки...Іноді я справді надто виснажувала себе. Приходячи додому від втоми я ледве могла зв'язати кілька слів, а ще доводилось працювати над фото і над рештою справ, а потім прокидатись через 3-4 години і знову йти на навчання. "А чи не забагато ти на себе береш?" — якось сказала мені в цей час мама. Напевне, вона права. Забагато. До добра це звісно ж, не довело.

Але я рада, що змогла пофотографувати Lviv Fashion week, і ще багато чого і кого. Хоч це і завдало мені багато турбот. АЛЕ у жовтня були для мене дуже гарні сни, хоч і дуже короткі. Треба шукати позитив в маленьких речах, хіба не я це писала вже раніше?

До кінця календарної осені трохи менше 2 тижнів. Ще можна встигти додати чогось хорошого в спогади. 

Я в це вірю, а значить завтра прокинусь.  І значить, не просто так, якщо хоч своє життя не покращу, то зроблю чийсь день особливим. Бо для чого ще тоді прокидатися?

p.s. скоро екзамени і все таке, але будь світлом. А я обіцяю просто бути