Отже, я дочекалася подругу і попиваючи чай та розмірковуючи про зв'язок Синоптика з дивами та добром, попрямувала в бік Underground -у. Дуже люблю цей заклад, найкращі концерти у моєму житті проходили саме там.Звісно, зал цього клубу не є дуже великим, проте можливо з цієї причини концерти там завжди такі затишні. Та й звук там просто чудовий!
Ми прийшли саме вчасно і майже одразу зайшли до середини. Сидячи біля барної стійки ми з Лілею (моєю подругою) ділилися думками щодо того, які пісні сьогодні прозвучать. "Синоптик прекрасно звучить на сцені, записи записами, проте їхні лайви я люблю більше" - сказала Ліля, і я не могла з нею не погодитись.
Нарешті концерт розпочався. З першої ноти вони захопили зал.Вражає, які вони завжди вибухові. На їх виступах неможливо встояти на місці! Було прикро, що прийшло не так багато людей, як би хотілося, хлопці явно заслуговують на більше.Але все ж атмосфера була надзвичайною. І як сказав Діма Синоптик: " на концертах Pink Floyd, все в зале знают имена участников группы. Мы же знаем все ваши имена " і це справді так. Моє ж знають)

Концерт закінчився символічною "wait for me" і я як завжди подумала, що він був надто коротким. Коли вони зійшли зі сцени, я продовжувала думати, що це ще не кінець, проте всі казки рано чи пізно завершуються, і з цим, на жаль, нічого не вдієш :( По традиції я зробила фотографії з учасниками гурту. Коли фотографувалась з Дімою, підійшли дві дівчинки і попросили сфотографувати і їх, бо у них дуже трусилися руки. Сподіваюсь, їх фотографії вийшли вдалими :)
Додому я дісталася пізно, і довго не могла заснути через піднесений настрій і думки про космічну музику Синоптиків та дива, що так чи інакше пов'язані з нею.








No comments:
Post a Comment