Літературно-музичний вечір у Дзизі 27/12/15

Нещодавно у мене була змога побувати на літературно-музичному вечорі, який організувала спільнота Моноліт . Це був мій перший літературник, і я була дуже приємно вражена. Я ходила туди як фотограф, і час від часу доводилось відволікатись, аби зробити певні кадри, проте атмосфера була як ніколи затишою і дружньою. Я трохи спізнилась, за що дуже шкодую, бо пропустила одного поета. Проте все, що таки почула - дуже надихає. Моментами, хотілося закрити очі і "пірнути" у текст, який читала та чи інша людина, настільки воно було огортаючим і чарівним. Музиканти теж були не зайвими, особливо сподобався гурт "Гримить" - дуже позитивні хлопці)

Незважаючи на те, що організаторам доводилось уривати виступи, через обмежений час оренди закладу, я залишилась задоволеною.Це було саме стільки, скільки потрібно - не замало, але й не забагато, а що основне - було дуже багато різноманітності. Всі твори були несхожими між собою, і в цьому також є великий плюс.

Також мене дуже потішило, що прийшло багато людей різного віку. Це приємно, бачити що у нашому місті цікавляться літературою не лише старші люди, а й молоді хлопці та дівчата. До слова - всі сидячі місця у Дзизі були зайняті, проте деякі люди слухали стоячи. 

Натхненна цим вечором, я б хотіла поділитися з вами віршем, який, до речі, поки ніхто не бачив (як і будь-який мій вірш, бо я не люблю читати і публікувати свої вірші). Але сьогодні зроблю виняток....побачимо, що з цього вийде 

Ми не помічаєм хвилини,

ми швидко забуваємо миті.

Часом втрачаєм години,

які тікають геть, несамовиті.

Говоримо не вартим того "стій",

а вартих неумисно ображаєм.

Дурним ми кажем: "Зрозумій!"..

Розумних навіть не питаєм.

Ми на життя страшенно нарікаєм,

бо всюди лиш брехня та біль.

Ми заздримо,коли чогось не маєм

 і хвалимось, як влучим в ціль.

Чому, навіщо? Бо ми люди.

Ми щастя так часто недобачаєм,

і як лиш трапиться поворот в нікуди

ми як сліпий водій - звертаємо.

Це сумно,справді.Поглянь інакше.

Під іншим кутом на все подивись.

І може побачиш, як ти насправді

страшенно щасливим мав бути колись.

А може і зараз ти власник джекпоту,

а може і зараз усмішці час.

Ти лиш злови ту тихую ноту

й запам'ятаєш, почувши лиш раз

/2014/